Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прилеглий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прилеглий
Берлін: Українське слово, 1924

Приле́глий, а, е. 1) Прѣлый. Прилегле жито. Харьк. 2) Примыкающій, сосѣдній. Опинилася на улиці прилеглій. МВ. III. 32.