Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/примучувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
примучувати
Берлін: Українське слово, 1924

Приму́чувати, чую, єш, сов. в. приму́чити, чу, чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.