Словарь української мови (1924)/примучувати

by Борис Грінченко

◀ примучити

Словарь української мови Борис Грінченко П примучувати

примушати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приму́чувати, чую, єш, сов. в. приму́чити, чу, чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.