Словарь української мови (1924)/примітати
| ◀ приміта | Словарь української мови П примітати |
примітатися ▶ |
|
Приміта́ти, та́ю, єш, сов. в. приме́сти́, мету́, те́ш, гл. 1) Приметать, примести, подмести (соръ) къ какому либо мѣсту. Примела сміття до порога та й покинула, а винести? Харьк. 2) Наметать, намести на что либо сверху. Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть. Гліб. Да й примітало сніжком білесеньким. Чуб. V. 800.