Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приміта

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приміта
Берлін: Українське слово, 1924

Примі́та, ти, ж. = Прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.