Словарь української мови (1924)/примітка

by Борис Грінченко

◀ примітити

Словарь української мови Борис Грінченко П примітка

примітливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

При́мітка, ки, ж. 1) = Приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) У при́мітку бу́ти. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. 111. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. Мир. Пов. II. 92. 3) = Намітка. Вх. Зн. 55.