Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припадь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припадь
Берлін: Українське слово, 1924

При́падь, ді, ж. 1) Низменное мѣсто. 2) Черноземъ съ вязкой глиной. 3) Часть рыболовнаго снаряда. См. Вершка. Шух. I. 227.