Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припослідок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припослідок
Берлін: Українське слово, 1924

Припослі́док, дку, м. Конецъ. Преимущ. въ выраженіи: на припослі́дку. Въ самомъ концѣ, послѣ всего. На припослідку виходе биться той Іван. Грин. I. 182.