Словарь української мови (1924)/припослідок
| ◀ припосилати | Словарь української мови П припослідок |
припостити ▶ |
|
Припослі́док, дку, м. Конецъ. Преимущ. въ выраженіи: на припослі́дку. Въ самомъ концѣ, послѣ всего. На припослідку виходе биться той Іван. Грин. I. 182.