Словарь української мови (1924)/припіл
| ◀ припікати | Словарь української мови П припіл |
припімнути ▶ |
|
Припі́л, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. V. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. I. 249.