Словарь української мови (1924)/природний

by Борис Грінченко

◀ природити

Словарь української мови Борис Грінченко П природний

природність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приро́дний, а, е. 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Константиногр. у. — до чо́го. Способный къ чему. Не природний він до цього. Константиногр. у.