Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прирубати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прирубати
Берлін: Українське слово, 1924

Прируба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) См. Прирубувати. 2) = Присіка́ти 2. Изъ заговора: Шепчу і виливаю, і присікаю, і прирубаю… Мил. М. 48.