Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присвоїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присвоїти
Берлін: Українське слово, 1924

Присвої́ти, вою́, ї́ш, гл. 1) Присвоить. ЕЗ. V. 61. Присвоїв мою сокиру. Черк. у. 2) Принять въ свое общество, признать своимъ. Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні. Волч. у.