Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присвідчитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присвідчитися
Берлін: Українське слово, 1924

Присві́дчитися, чуся, чишся, гл. Убѣдиться, удостовѣриться. Присвідчилися, що земля круглобока. Ком. I. 52.