Словарь української мови (1924)/приспівувати

by Борис Грінченко

◀ приспівок

Словарь української мови Борис Грінченко П приспівувати

приспільниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приспі́вувати, вую, єш, сов. в. приспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Припѣвать, припѣть. Котл. НП. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: „люлю, люлю, татарчатко!“ АД. I. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: „Старший боярин як болван.“ Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. I. 160. Приспівувати па́рубка ді́вчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12. 2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602), — см. Приснідати.