Словарь української мови (1924)/пристановляти

by Борис Грінченко

◀ пристановище

Словарь української мови Борис Грінченко П пристановляти

пристань ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пристановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. пристанови́ти, влю́, виш, гл. = Приставляти, приставити. А ми ж їх, прескурвих синів, та у город пристановили. Чуб. V. 1052. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини. Г. Барв. 363.