Словарь української мови (1924)/пристановляти
| ◀ пристановище | Словарь української мови П пристановляти |
пристань ▶ |
|
Пристановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. пристанови́ти, влю́, виш, гл. = Приставляти, приставити. А ми ж їх, прескурвих синів, та у город пристановили. Чуб. V. 1052. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини. Г. Барв. 363.