Словарь української мови (1924)/пристигати
| ◀ пристерігати | Словарь української мови П пристигати |
пристін ▶ |
|
Пристига́ти, га́ю, єш, сов. в. присти́гти, гну, неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9. 2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435. 3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. I. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.