Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/притопити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
притопити
Берлін: Українське слово, 1924

Притопи́ти, плю́, пиш, гл. Утопить. Було, мати, не вповати, що я в тебе одиниця, було мене притопить, де глибша криниця. Грин. III. 312.