Словарь української мови (1924)/прихильник
| ◀ прихильний | Словарь української мови П прихильник |
прихильність ▶ |
|
Прихи́льник, ка, м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.
| ◀ прихильний | Словарь української мови Борис Грінченко П прихильник |
прихильність ▶ |
|
Словарь української мови — П
прихильник
Борис Грінченко
1924
Прихи́льник, ка, м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.