Словарь української мови (1924)/причепурити

by Борис Грінченко

◀ причепний

Словарь української мови Борис Грінченко П причепурити

причепуритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Причепури́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13. 2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.