Словарь української мови (1924)/причта

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
причта
Берлін: Українське слово, 1924

При́чта, ти, ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Г. Барв. 336. Була, бач, мені на віку причта. Левиц. I. 122.