Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/причуватися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
причуватися
Берлін: Українське слово, 1924

Причува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. причу́тися, чу́юся, єшся, гл. 1) Слышаться, послышаться, казаться, что слышитъ. Се вже тобі сліпому так причувається. Драг. 166. Наче тихий гомін росходився в гущині і дзвони причувались. Св. Л. 211. 2) Прислушиваться, прислушаться. Причувається Оксана — усі добре сплять. Кв. Ухо причувалось. Щог. В. 107.