Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пробевкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пробевкати
Берлін: Українське слово, 1924

Пробе́вкати, каю, єш, гл. 1) Прозвонить (на колокольнѣ). 2) Пробездѣльничать, прогулять извѣстное время. Лохв. у.