Словарь української мови (1924)/пробивати
| ◀ пробиванка | Словарь української мови П пробивати |
пробиватися ▶ |
|
Пробива́ти, ва́ю, єш, сов. в. проби́ти, б'ю́, є́ш, гл. 1) Пробивать, пробить. Не бий, бо проб'єш. Ном. № 3813. Піп його тоді книжкою як узяв бить — і голову пробив йому. Рудч. Ск. I. 166. Голово́ю стіни́ не проб'є́ш. Плетью обуха не перешибешь. Ном. № 5257. 2) Протыкать, проткнуть, проколоть. Чогось моє серце як ножем пробито. Чуб. V. 3. Прострѣливать, прострѣлить. Ой пливе щука з Кременчука да пробитая з лука. О. 1861. XI. 9. (Нп.).