Словарь української мови (1924)/пробиватися

by Борис Грінченко

◀ пробивати

Словарь української мови Борис Грінченко П пробиватися

пробивач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пробива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. проби́тися, б'ю́ся, єшся, гл. 1) Пробиться, протиснуться, выйти наружу. До Бога не підскочиш, в землю не проб'єшся. Ном. № 2033. З очей не пробилась ні одна сльозина. Стор. МПр. 23. Пробилась я на якусь поляну, аж там людей ціла мгла. Г. Барв. 352. 2) Пробивать, пробить, прокалывать, проколоть себѣ какую либо часть тѣла. Бугай погнався за собакою та й пробився (на кілок). Мир. ХРВ. 130.