Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пробрехати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пробрехати
Берлін: Українське слово, 1924

Пробреха́ти, шу́, шеш, гл. 1) Лгать извѣстное время. 2) Лаять извѣстное время. Усю ніч рябко пробрехав, — мабуть вовка чув. Харьк.