Словарь української мови (1924)/пробілуватий

by Борис Грінченко

◀ пробілити

Словарь української мови Борис Грінченко П пробілуватий

пробілювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́білуватий, а, е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. Константиногр. у. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє. Верхнеднѣпр. у.