Словарь української мови (1924)/пробірати
| ◀ пробілювати | Словарь української мови П пробірати |
пробіратися ▶ |
|
Пробіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. пробра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Вырывать, вырвать (часть растеній). Пробрала коноплі. 2) — мі́сто. Очищать, очистить, освободить, приготовить мѣсто. Мил. 189. Та пробірайте ж, моя матінко, містечко біля себе, приймайте і пригортайте мене до себе! Мил. 202.