Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провакувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провакувати
Берлін: Українське слово, 1924

Провакува́ти, ку́ю, єш, гл. Пропустить, потерять (время). А бери лиш ціпа та будемо молотити, а то й день так провакуємо. Грин. II. 207.