Словарь української мови (1924)/провадити
| ◀ пробуток | Словарь української мови П провадити |
провакувати ▶ |
|
Прова́дити, джу, диш, гл. 1) Вести, везти. О. 1862. IX. 110. А куди Бог провадить? Св. Л. 8. — життя́. Вести жизнь. Життя провадить собаче. Ном. № 2114. 2) Дѣлать. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 3) Доставлять. Аж з Рейну і Угорщини бочками провадили рейнське і усякі напитки. Стор. МПр. 67. 4) Твердить, настойчиво говорить одно и то-же. Мудрець же физику провадив. Котл. Ен. III. 53. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки; третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу, то хвилівник і друге безділля. Мкр. Н. 4. Прова́дити на вербі́ гру́ші. Разсказывать небылицы. — не знать що. Нести вздоръ. Не знать що провадять!… То вигадки бабські! К. Досв. 79.