Словарь української мови (1924)/провинити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провинити
Берлін: Українське слово, 1924

Провини́ти, ню́, ни́ш, гл. Провиниться. Що ж я провинив, що тя питаю? Чуб. V. 89. Будеш бити, сли-м провинила. Гол.