Словарь української мови (1924)/провинен

by Борис Грінченко

◀ провина

Словарь української мови Борис Грінченко П провинен

провинити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прови́нен, ви́нна, не, прови́нний, а, е. Виноватъ, виновенъ. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила; скажи мені, що провинен? чи не люблю, як повинен? Чуб. V. 168.