Словарь української мови (1924)/провина
| ◀ провидіти | Словарь української мови П провина |
провинен ▶ |
|
Прови́на, ни, ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? НВолын. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. Ум. Прови́нка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. I. 294.