Словарь української мови (1924)/провітрювати

by Борис Грінченко

◀ провітрити

Словарь української мови Борис Грінченко П провітрювати

провітрюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прові́трювати, рюю, єш, сов. в. прові́трити, рю, риш, гл. Провѣтривать, провѣтрить. Шевч. 169. Треба провітрювати одежу. НВолын. у. Нехай тільки сунеться, то ми його на першій осиці провітрим. Стор. МПр. 221.