Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проглаголати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проглаголати
Берлін: Українське слово, 1924

Проглаго́лати, лаю, єш, гл. Проговорить. Так проглаголавши, замовк старий. К. ЧР. 421.