Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прогонити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прогонити
Берлін: Українське слово, 1924

Прого́нити, ню, ниш, сов. в. прогна́ти, жену́, не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. Рудч. Ск. I. 41. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали. Шевч. 9.