Словарь української мови (1924)/прогонити
| ◀ прогон | Словарь української мови П прогонити |
прогонич ▶ |
|
Прого́нити, ню, ниш, сов. в. прогна́ти, жену́, не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. Рудч. Ск. I. 41. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали. Шевч. 9.