Словарь української мови (1924)/прогрівати

by Борис Грінченко

◀ прогрібати

Словарь української мови Борис Грінченко П прогрівати

прогрімати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прогріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. прогрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки (= труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє. Мил. 185.