Словарь української мови (1924)/прожирати
| ◀ проживатися | Словарь української мови П прожирати |
прожирувати ▶ |
|
Прожира́ти, ра́ю, єш, сов. в. проже́рти, жеру́, жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Гн. I. 48. Царь оддав змієві прожерти свою дочку. Драг. 248.