Словарь української мови (1924)/проказувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проказувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прока́зувати, зую, єш, сов. в. проказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Говорить, проговорить. Скоро се брат проказав, так і зняв кресаню. Федьк. 2) Диктовать, продиктовать. Ном., Передм. I. Ой, добродію! та будьте ж милостиві, треба ще писати… іще не все я проказала. МВ. I. 50. 3) При обученіи: говорить, сказать что либо, что ученикъ долженъ повторить за учителемъ. ЗОЮР. I. 50.