Словарь української мови (1924)/проклін

by Борис Грінченко

◀ проклинути

Словарь української мови Борис Грінченко П проклін

проклінниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проклі́н, льо́ну, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.