Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проклін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проклін
Берлін: Українське слово, 1924

Проклі́н, льо́ну, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.