Словарь української мови (1924)/проколюватися

by Борис Грінченко

◀ проколювати

Словарь української мови Борис Грінченко П проколюватися

проколядувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проко́люватися, лююся, єшся, сов. в. проколо́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) Прокалываться, проколоться. 2) О зубахъ: прорѣзываться, прорѣзаться. Дитині… проколюються зуби. Ез. V. 183.