Словарь української мови (1924)/проколювати
| ◀ проколупати | Словарь української мови П проколювати |
проколюватися ▶ |
|
Проко́лювати, люю, єш, сов. в. проколо́ти, лю́, леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю. К. Іов. 93.
| ◀ проколупати | Словарь української мови Борис Грінченко П проколювати |
проколюватися ▶ |
|
Словарь української мови — П
проколювати
Борис Грінченко
1924
Проко́лювати, люю, єш, сов. в. проколо́ти, лю́, леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю. К. Іов. 93.