Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прокричати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прокричати
Берлін: Українське слово, 1924

Прокрича́ти, чу́, чи́ш, гл. Прокричать. Нехай він лютує, поки сам загине, поки безголовь'я ворон прокричить. Шевч. 35.