Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прокублити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прокублити
Берлін: Українське слово, 1924

Проку́блити, лю, лиш, гл. Въ стогу сдѣлать углубленіе, подобное норѣ. У припуск теля пускаємо, воно й прокублило стіг. Константиногр. у.