Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прокувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прокувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прокува́ти, ку́ю, є́ш, гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. I. 140.