Словарь української мови — Ппромовка Борис Грінченко
1924
Промо́вка, ки, ж. 1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58. 2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промо́ва, промі́вка.
