Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проморити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проморити
Берлін: Українське слово, 1924

Промори́ти, рю́, риш, гл. Проморить. Як проморю голодом до вечора, так признаєшся. Харьк.