Словарь української мови (1924)/промітний
| ◀ промітати | Словарь української мови П промітний |
проміття ▶ |
|
Промітни́й, а́, е́. Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то́ хамула. Канев. у.