Словарь української мови (1924)/промітний

by Борис Грінченко

◀ промітати

Словарь української мови Борис Грінченко П промітний

проміття ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Промітни́й, а́, е́. Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то́ хамула. Канев. у.