Словарь української мови (1924)/прописувати
| ◀ прописати | Словарь української мови П прописувати |
пропитати ▶ |
|
Пропи́сувати, сую, єш, сов. в. прописа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Писать, написать; написать въ письмѣ. Драг. 114. Од своїх рук листи писав.... а в листах прописував. АД. II. 23. Чому ж ти мені зараз сього не прописала? МВ. (О. 1862. III. 36). См. Приписувати 2. 2) Проводить, провести черту.