Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прорив

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прорив
Берлін: Українське слово, 1924

Про́рив, ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.