Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/просвистіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
просвистіти
Берлін: Українське слово, 1924

Просвисті́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Просвистѣть. 2) Растратить. Просвистіла всі наші гроші на свої убори. Левиц. I. 529.