Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/просвітлий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
просвітлий
Берлін: Українське слово, 1924

Просві́тлий, а, е. Свѣтлый, радостный, веселый, отрадный. Не маю просвітлої години. НВолын. у. Був я в чужій стороні, — нема роду при мені, а ні роду, ні родини, ні просвітлої години. Грин. III. 408.